СПОСІБ ЗБІЛЬШЕННЯ РОЗДІЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ ОПТИЧНОГО МІКРОСКОПА

Автор(и)

  • Р. Е. Мохнач Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя, Україна https://orcid.org/0000-0001-5444-9119
  • Т. В. Татарчук Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя, Україна https://orcid.org/0000-0002-6408-0463

DOI:

https://doi.org/10.15588/1607-6885-2024-3-10

Ключові слова:

роздільна здатність, оптична система мікроскопа, імерсійний об’єктив, світлодіод, матриця фотокамери, препарат крові.

Анотація

Мета роботи. Збільшення роздільної здатності та збільшення оптичного мікроскопа для розширення можливостей спостереження та дослідження в різних галузях науки та технологій.

Методи дослідження. Теоретичний, експериментальний

Отримані результати. Проведено порівняльний аналіз ока людини як оптичної системи та оптичної системи мікроскопа. З’ясували, що ці системи мають подібну природу, а саме роздільне зображення двох близько розташованих об’єктів. Якщо розглядати око людини як світлочутливу матрицю, то для визначення роздільної здатності ока необхідно використати відношення усередненого значення кількості світлочутливих елементів (палички та колбочки), які припадають на сітківку, до площі самої сітківки (для ока людини це 0,1…0,2 мм). Для оптичного мікроскопа необхідно розділяти поняття «роздільна здатність» та «збільшення».

Також ми згадали фізичні основи роздільної здатності оптичних мікроскопів. Показали, що для сухого об’єктива межа роздільної здатності для λ = 555 нм складає 0,3 мкм.

Одним із способів підвищення роздільної здатності є використання імерсійних рідин. Однак, у певних дослідженнях її використання є недоречним або неможливим. Якщо замість звичайних освітлювачів (максимум інтенсивності при λ = 555 нм) використовувати ультрафіолетові (λ = 380…410 нм), то роздільну здатність можна збільшити у декілька разів, а збільшення – до 2000. Недоліком використання УФ освітлювачив є те, що необхідно використовувати світлофільтр при прямому спостереженні або монітор при опосередкованому методі, щоб уникнути негативного впливу на зір спостерігача.

Наукова новизна. Збільшення роздільної здатності та збільшення оптичного мікроскопа при використанні когерентних джерел світла замість імерсійних рідин дає більш деталізовану наукову інформацію та полегшує її обробку.

Практична цінність. Використання результатів нашого дослідження дозволяє отримати більш інформативне зображення при використанні когерентних джерел світла.

Біографії авторів

Р. Е. Мохнач, Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя

Технічний відділ, НУ «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя, Україна

Т. В. Татарчук, Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя

канд. техн. наук, доцент кафедри фізики НУ «Запорізька політехніка»,
м. Запоріжжя, Україна

Посилання

Curcio, C. A.; Sloan, K. R. et al. (1990). Human photoreceptor topography (англ.) The Journal of Comparative Neurology , 292, 4. 497–523. doi:10.1002/cne.902920402

Oyster, C. W. (1999).The human eye: structure and function (неопр.). Sinauer Associates.

Land M. F. (1981). Optics and vision in invertebrate. In: Sensory physiology. Autrum H. (ed.). Berlin, Heidelberg, New York. Springer-Verlag. VII (6B), 471–592.

Land M. F., Nilsson D.-E. (2002). Animal eyes. Oxford. Oxford University Press.

Смирнов М. С. (1961). Оптика глаз. В кн. : Физиология сенсорных систем. Под ред. Г. В. Гершуни. Л. : Наука, 1, 37–59.

Josr B. Jonas, Andreas M. Schmidt, Jens A. Muller-Bergh, Ursula M. Schldrzer-Schrehardr, and Gottfried O. H. (1992). Naumann Human Optic Nerve Fiber Count and Optic Disc Size / Investigative Ophthalmology & Visual Science, 33, 6, 2012–2018.

Vavilov S. I. (1950). Microstructure of light. Publishing House of the USSR Academy of Sciences, 12.

Yarbus, Alfred L. (1967). “Methods”, Eye Movements and Vision, Boston, MA: Springer US, 5–58, doi:10.1007/978-1-4899-5379-7_2

Physiology of Sensory Systems (1971). Part 1. Physiology of vision, 79.

Marc, R. E, Sperling, H. G. (1977). Chromatic Organization of Primate Cones. Science 196: 454–456.

A. M. Tsuzmer, O. L. Petrishina (1979). Functions of the organ of vision and its hygiene Man: Anatomy. Physiology. Hygiene: Textbook for 8th grade of secondary school, ed. Academician V.V. Parin. 12th ed., 185–193.

Tschulakow, Alexander V; Oltrup, Theo; Bende, Thomas; Schmelzle, Sebastian; Schraermeyer, Ulrich (2018). “The anatomy of the foveola reinvestigated”. PeerJ. 6: e4482. doi:10.7717/peerj.4482

Smithsonian. The National Academies, Light:Student Guide and Source Book. Carolina Biological Supply Company, 2002.

Gulyaeva L. V., Tatarchuk T. V., Lebedinets O. M. (2020). Independent work of future specialists: practical aspect. Modern engineering and innovative technologies Sergeieva&Co, 5, 103–112. http://www.moderntechno.de/index.php/meit/article/view/ meit13-05-079. DOI: 10.30890/2567-5273.2020-13-05-079

Abbe Hon. F.R.M.S. (1882). The relation of aperture and power in the microscope. Journal of the Royal Microscopical Society, II, 300–309.

Barry R., Masters (2020). Abbe’s Theory of Image Formation in the Microscope, Superresolution Optical Microscopy, 10.1007/978-3-030-21691-7_6, (65–108)

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-31

Номер

Розділ

Механізація, автоматизація та роботизація